Тож вирішили помститися
народу, поширюючи тероризм де заманеться.
Вони
називають це революцією, коли воно аж ніяк з нею не пов'язане.
Революція потребує ідейних мислителів. Революція ґрунтується на ідеї… А де ж той
мислитель?.. Хто знає ідейного натхненника цієї революції?.. Революція потребує
вождів… Хто знає вождя цієї революції?.. Революція ґрунтується на знанні та ідеї, а не на невігластві…
Спрямовуванні країни вперед, а не відкиданні на століття назад. Поширенні
світла у суспільстві, а не позбавленні людей електроенергії… Зазвичай революція
– це революція народу, а не щось імпортоване із закордону задля повстання проти цього народу… Революція заради інтересів народу, а
не всупереч. Тож хіба це революція а вони – революціонери? Вони - це лише збіговисько злочинців.
Поза
усим цим стояли такфірити(прим. пер.: прибічники концепції такфіризму), які
працювали на задньому плані, здійснюючи підривні операції та масові вбивства…
Висунувши бойові загони на фронті… Підтримуючи їх з
тилу… Кожного разу, коли армія та народ пліч-о-пліч ставали на заваді цих убивств та злочинів, вони наближали їхній крах. Не знайшовши іншого виходу, такфірити
перейшли до відкритої війни і взяли до рук штурвал судна крові, вбивства і
жорстокої розправи. Адже такфіризм – це чужа для нашої країни ідеологія, вона
неодмінно з'явилася із закордону, разом з людьми
та ідеями… А тепер рівновага похитнулася… Такфірити… Терористи… Аль-Каїда…
Вони називають себе джигадистами, прийшовши з усіх усюд… Очолюють сухопутні терористичні операції, а ті, хто озброєні – перейшли на задній план, ставши спільниками в актах захоплення, грабунку та руйнації… Слуги… У кращому випадку – проводирі. Шпигуни серед своїх
співвітчизників в інтересах такфіритів-убивць, які не говорять жодною мовою,
окрім мови різанини.
Брати, ми воюємо з тими… Багато хто з них не сирійці… Прибули
заради спотворених понять і фальшивих термінів, називаючи їх «джигадом», тоді як ці терміни і поняття є вкрай далекими від джихаду та ісламу водночас. Певна річ, більшість наших
противників зараз – це ті терористи, які несуть ідеї Аль-Каїди. Я вважаю, що
більшість із вас знають про те, як такий вид тероризму існував в Афганістані три десятки років, спочатку під покровительством Заходу, а потім за арабського фінансування - вже після завершення місії цих терористів, коли розвалився Радянський Союз та зі звільненого Афганістану було виведено війська. Цей тероризм почав завдавати удару скрізь в Арабському світі.
Завдавши удару в ісламському світі, він перекинувся на Захід. Вони намагалися
позбутися його шляхом війни в Афганістані та іншими способами, як-от нападом на Ірак,
однак цей тероризм був дуже завзятим і продовжував поширюватися, став проникати
у серцевину власне західного суспільства, і ці події в Арабському світі,
зокрема в Сирії - це сприятлива нагода для його посилення… А західні сили, шляхом транспортування до Сирії якомога більшої кількості людей з метою перетворити її в землю джихаду, таким чином, хочуть позбутися двох
надокучливих противників заразом. Тобто вони ліквідовують терористів, послаблюють Сирію та вирішують надокучливу для Заходу проблему.
Одна організація, зацікавлена питанням тероризму, не
пам’ятаю її назви, місяць тому чи трошки більше опублікувала звіт стосовно зменшення
кількості терористичних актів загалом , і зокрема в регіоні Центральної та
Східної Азії. Насправді це через те, що більшість терористів прибули до Сирії з
більшості цих країн, а деякі - із власне
Західних держав. Вторгнення таких терористів у будь-яке суспільство є
небезпечним, і це - очевидна істина, однак цілком можливо завдати їм поразки, якщо
ми маємо волю і мужність для цього… Проте
найнебезпечнішим є вторгнення в ідейному та соціальному сенсі. Коли подібні ідеї проникають у серцевину суспільства, то воно перетворюється на перевертня, і якщо ми не розглянемо це
питання належним чином, не зважаючи на політичну кризу, в якій опинилася Сирія,
в усіх її проявах… Іншими словами, потрібно проаналізувати цю проблему з точки зору ширшої, ніж розгляд власне конфліктів. Бо інакше
ми залишимо у спадок дітям та онукам кров… Кров для наступних поколінь… Сирія зникне
не обов’язково як назва або на географічній карті, а щонайменше як спільнота, яку ми
знали. Однак це не стане на заваді ідеям, що сіють розбрат та
руйнують будь-яке суспільство географічно та політично… Це велика відповідальність, і ми всі повинні об’єднатися задля протидії цьому.
Зрештою, критичне становище має інші виміри, не лише
внутрішні… Те, що діється усередині з'ясувалося для тих, хто хотів це
бачити. У регіональному масштабі є ті, хто прагнуть до поділу Сирії, а інші – до
послаблення. Дехто фінансує злочинців та постачає зброю, а хтось надає військову підготовку… Ворожі країни зосередилися на окупації та агресії, та й нічого дивного у їхніх діях немає… А сусідні країни чинять тиск на Сирію та її
народ, щоб послабити та панувати над ним… Країни нишпорили в пошуках свого місця в
історії, якого вони не мають… Тож написали цю сторінку кров’ю безневинних людей арабського народу… Зокрема Сирії…Однак Сирія та її
народ - наймогутніші та найміцніші… Вони, я вам обіцяю, не підуть у забуття.
У міжнародному контексті… Ні для кого не таємниця, що
Сирія залишатиметься вільною господинею, не буде у покорі і не допустить
опікунства… Це те, що дратувало і продовжує дратувати Захід. Вони хотіли
використати внутрішні події як засіб виведення Сирії із політичної стабільності в регіоні, поклавши край надокучливій проблемі, поширити ідею протистояння та
перетворити нас на таких же васалів, як і довкола нас… Проте міжнародна
спільнота - це не лише Захід. Багато країн світу, передусім, Росія та
Китай, а також країни групи БРІКС та багато інших, засуджують порушення стабільності у регіоні та втручання у внутрішні справи держав з боку інших країн, виходячи з принципів,
інтересів та прагнення до свободи народів у звершенні їхньої долі… Країни, які
поважають суверенітет і незалежність Сирії..
Немає коментарів:
Дописати коментар