За
авторства Башара Аль-Асада
Шановний
голово та члени уряду!
Панове
голови та члени громадських організацій та профспілок… Любі друзі(прим. пер.,
оригінал: «Сестри… Брати»). Сьогодні дивлюся на ваші обличчя і обличчя громадян
моєї держави – їх затьмарила туга і біль. Я дивлюся на сирійських дітей і не
бачу безтурботного сміху, що випромінювали їхні очі, так само не бачу тих
ігор та забав, що розважали й малювали усмішки на обличчі. Руки літніх людей тільки те й роблять, що здіймаються
у молитвах про безпеку сина, дочки чи онука.
Ми
сьогодні зустрічаємося, а страждання охопило сирійську землю, і в усіх її кутках не залишилося місця для радощів. На кожній
вулиці і провулку - небезпека та неспокій… Ми зустрічаємося, а там матері
втратили дітей… Найдорожче, що в них було – дітей… Родини втратили своїх
годівників, діти осиротіли, брати розійшлися - серед них або загиблі, або біженці, або зниклі безвісти.
Якщо
все це насунуло на країну, мов чорна хмара, то як би глибоко ми не усвідомлювали трагізм становища, цього не достатньо, аби компенсувати втрату близьких , відновити безпеку
і спокій в країні, забезпечити усю
територію хлібом, водою, паливом та ліками… Хто співчутливий до болю, повинен дати надію.
З глибини страждання постають найважливіші рішення. Чорна хмара в небі
закриває світло сонця. Однак вона є передвісницею дощу, чистоти й надії на добро і Божі дари .
Такі
почуття болю і смутку, виклику й запалу – це могутня енергія. Сирія не вийде
з біди… Окрім як перетворивши таку енергію на масовий народний рух, що врятує її від пазурів безпрецедентної в історії цього регіону агресії. Народний рух – це єдині ліки для
глибоких ран, що ними вкрилися тканини нашого суспільства, і ледь його не
пошматували. Лише він здатен залишити Сирію на карті, зміцнити політично,
відновити соціально, культурно, морально. Кожен громадянин спроможний і
відповідальний за те, щоб зробити свій вклад,
бодай незначний та обмежений, на його думку… Батьківщина - для всіх, тож боронімо її
усі… Кожен як може, і тим, що має. Думка – це захист, позиція – захист, оберігати
власність народу – захист. Щодо агресії проти країни, усіх її складових та кожного, то всі
свідомі громадяни дізналися напевне, що бути пасивним, перечікувати час або
чекати на інших, поки ті вирішать проблему – це, власне, рух країни у прірву. Не
брати участь у вирішенні проблеми означає повернення країни назад, де поки що немає виходу із ситуації, що склалася.
Зараз
багато хто потрапив у пастку, для них все зобразили так, ніби відбувається
боротьба між владою та опозицією, тобто за крісло. Тож вони
дистанціювалися, зберігають тишу і нейтралітет. Таким чином, cьогодні для нас усіх є обов’язком переспрямувати погляди в напрямку істинного курсу Батьківщини. А
боротьба, панове, - між країною та її ворогами, між народом та вбивцями, між громадянином, його хлібом, водою, теплом і тим, хто його цього позбавляє; між оспіваним спокоєм та поширенням жаху.
Вони вбили безневинних цивільних, щоб загасити світло в нашій країні. Вбили
обдарованих і розумних, щоб поширити своє невігластво на наш розум. Зруйнували
інфраструктуру, збудовану на кошти громадян для того, аби життя сповнилося
стражданнями. Позбавили дітей шкіл, щоб зруйнувати майбутнє нашої країни і
виявити свою неосвіченість. Перервали
комунікації, постачання електроенергії і палива, залишили літніх людей і
дітей терпіти холодні зими позбавленими ліків, продемонструвавши свою жорстокість. Щодо їхнього
лиходійства, то воно виявилося у зруйнуванні елеваторів, розкраданні пшениці і
борошна, щоб хлібина стала мрією, а громадянин голодував. То хіба це боротьба
за крісло й посаду?.. Чи це боротьба між Батьківщиною та її ворогами… Чи це
боротьба за владу?.. Або це помста тому народові, що не дав вбивцям-терористам карт-бланш до роздроблення Сирії та нашого суспільства. Вони – вороги народу, а
вороги народу – вороги Аллаха, горітимуть у пеклі, коли настане Судний день.
З самого початку вони прагнули так званої революції… А
народ повстав, прибравши «народну годувальницю», яку ті хотіли таємно встановити з допомогою грошей, інформації, зброї. Зазнавши поразки, вони перейшли до другої стадії, скинули «мирні» маски і дістали зброю. Вони спробували захоплювати міста як опору, щоб як зграя вовків, накинутися на інші міста… Ударили з
лютістю… І кожен раз, коли вони жорстоко били, великий народ своєю свідомістю й незламністю відкидав їх та розкривав їхню фальш…
Прим пер.:чекайте продовження перекладу найближчим
часом, далі буде.
Немає коментарів:
Дописати коментар